Сьогодні рідні, близькі, побратими, представники міської влади та небайдужі мешканці Нікополя простилися з нашим земляком – солдатом військової частини А4954 Пилипенком Олександром Олександровичем (22.06.1990 р.н.).

Олександр був одним з братів-близнюків. Вони зі своїм братом Олексієм завжди були одним цілим. По життю йшли разом, підтримуючи один одного. Навіть рішення долучитися до лав ЗСУ вирішили спільно.

Будучи щирими патріотами держави, вони добровільно пішли до віськомату. На військову службу їх мобілізували у липні минулого року. Служили відповідально та віддано. Олександр підходив до виконання бойових завдань із завзяттям та оптимізмом. Він так і жив – легко та невимушено. Хоч на його шляху було немало випробувань.

Хлопець служив стрільцем-помічником гранатометника в піхотній роті. Сміливо виконуючи завдання на передовій військових дій. Проте під час одного із бойових завдань поблизу н.п. Камишівка Покровського району Донецької області, постріл з ворожого танку обірвав його життя. Від отриманих травм Олександр загинув на місці на руках свого брата, який дивом уникнув неминучої смерті.

Олександр був дуже гарною людиною: доброю, працьовитою, товариською. До життя підходив з гумором. Хлопець мріяв створити родину та мати дітей, яких дуже любив. Проте не судилося…

Низько схиляємо голови в пам’ять про щирого патріота, надійного побратима, вірного брата, люблячого сина.

Вічна шана та слава захиснику України – Пилипенко Олександру!