Тимчасовий захист для українців у ЄС завершиться після 4 березня 2027 року. Це рішення вже остаточне, і не буде змінене, навіть якщо до того часу не закінчиться війна. Але що буде з українцями після завершення цього статусу? Кому дозволять залишитися і на яких умовах? Кому точно «вкажуть на вихід»? А як бути з тими, хто сам мріє повернутися додому в Україну, але потребує допомоги?

Питань багато, і відразу варто зазначити, що чіткої відповіді на них станом на зараз не існує: законодавство ЄС передбачає, що питання перебування мігрантів – прерогатива національного регулювання державами-членами.

Проте Європейська комісія намагається вже зараз, більш, ніж за два роки до завершення тимчасового захисту для українців, встановити єдині рамки для всіх держав ЄС, у межах яких вони мають планувати перехід українців до інших легальних статусів перебування на їхній території, або ж повернення в Україну.

16 вересня Рада ЄС остаточно ухвалила нову Рекомендацію щодо скоординованого підходу до припинення дії тимчасового захисту для переміщених осіб з України.

Вже з назви документу випливає, що він не є обов’язковим для виконання державами-членами. Але в Брюсселі вважають, що він допоможе уникнути хаотичного повернення українців, подальшого їх незаконного перебування в ЄС, а також перенавантаження систем притулку, як це іноді траплялося у минулому після завершення тимчасового захисту біженців з інших держав.

«Тимчасовий захист для переміщених осіб з України… діє до 4 березня 2027 року. Хоча він і залишається свідченням солідарності ЄС з народом України, тимчасовий захист за своєю природою є тимчасовим», -– так починаються Рекомендації Ради ЄС.

В документі уточнюється – «необхідно підготувати поступовий, сталий і добре скоординований перехід від цього статусу, коли умови в Україні дозволятимуть завершити дію тимчасового захисту, враховуючи при цьому спроможність та потреби України у відбудові».

То що ж рекомендує Брюссель державам-членам та українським біженцям?

Опції залишитися у ЄС

«Багато осіб, переміщених з України та охоплених тимчасовим захистом, перебувають в Євросоюзі вже кілька років і інтегрувалися у суспільствах, що їх прийняли, вивчивши мови, знайшовши роботу та вступивши до навчальних закладів. Там, де це вже можливо відповідно до національного законодавства чи адміністративної практики, держави-члени повинні використати всі можливості, щоб дозволити цим особам перейти до національних правових статусів», – йдеться в документі.

Рекомендація пропонує надавати українцям:

• Національні дозволи на проживання: на підставі працевлаштування, самозайнятості, навчання, досліджень, сімейних обставин або спеціальних програм.
• Європейські статуси, що дають легальне право на перебування в ЄС: якщо національні шляхи недоступні, українці можуть подавати заяви за директивами ЄС (2016/8016, 2021/18837, 2024/12338).

Національні дозволи на проживання.

Українці, які вже інтегрувалися в нові громади (навчання, робота, сім’я), можуть отримати національні дозволи на проживання. Ці дозволи можуть базуватися на:

• – працевлаштуванні або самозайнятості;
• – навчанні чи наукових проєктах;
• – сімейних обставинах (якщо близькі члени родини мають право на постійне перебування в державі ЄС – кожен випадок має розглядатися індивідуально);
• – спеціальних програмах для переселенців, які відрізняються від країни до країни.

Дозволи на проживання на базі директив ЄС

Якщо для отримання національного дозволу на проживання немає достатніх підстав, Рада ЄС пропонує українцям подавати заявки на легалізацію перебування у ЄС на підставі трьох ключових директив:

Директива 2016/801 – для студентів, науковців, стажерів та волонтерів: дозволяє легально перебувати в країні ЄС з метою навчання, досліджень або професійного стажування. Може бути застосована для молоді, яка прагне продовжити освіту або пройти професійну підготовку після завершення тимчасового захисту.

Директива 2021/1883 – для висококваліфікованих працівників (EU Blue Card): підтримує залучення кваліфікованих фахівців, які можуть працювати в ЄС на умовах висококваліфікованого працевлаштування. Дає право на проживання і роботу, соціальні гарантії та потенційний шлях до постійного проживання. Може бути особливо корисною для українців із професійним досвідом у важливих сферах, таких як ІТ, медицина чи інженерія.

Директива 2024/1233 – єдиний дозвіл на проживання і роботу (Single Permit Directive): поширюється на різні категорії працівників та включає базові права: соціальне забезпечення, медичне обслуговування та захист від дискримінації.

Держави-члени закликають надавати українцям інформацію про можливості, які в них є, щодо продовження перебування в ЄС після закінчення тимчасового захисту, зокрема,  через спеціальні інформаційні центри.

Для тих, хто хоче повернутися в Україну

Однією з ключових ідей Рекомендації є поступове повернення українців додому.

«Навіть у разі настання миру, Україні знадобиться час, щоб відновити свою спроможність прийняти всіх осіб, переміщених внаслідок війни. З метою підтримки України в її зусиллях щодо реінтеграції переміщених осіб важливо, аби процес переходу здійснювався гнучко, поступово та з урахуванням індивідуальних обставин відповідних осіб», – йдеться в документі.

«Важливо забезпечити, щоб повернення до України з метою реінтеграції відбувалося впорядковано й гуманно, а також щоб враховувалися різні індивідуальні обставини переміщених осіб, підтримуючи тих, хто готовий і спроможний повернутися до України»,– ще одна теза, на яку варто звернути увагу державам-членам, на території яких зараз проживають українські біженці.

Рекомендація просить врахувати, що деякі особи зможуть повернутися додому дуже швидко, іншим же «може знадобитися більше часу з огляду на їхні конкретні обставини».

«Також важливо враховувати спроможність України забезпечити сталу реінтеграцію всіх тих, кого війна змусила залишити країну», – додають автори документа.

Для того, щоб українці, що вирішили повернутися додому, мали змогу приймати поінформовані рішення – що також сприятиме сталості їх повернення – державам-членам рекомендують заохочувати ознайомчі поїздки в Україну за власний рахунок українців. (Це насамперед стосується держав, які не дозволяють виїзд за кордон особам з тимчасовим захистом).

Таким чином люди зможуть перевірити своє майно в Україні або оцінити рівень руйнувань у своїх громадах та загальні умови життя.

«Для підвищення ефективності цих поїздок та запобігання зловживанню держави-члени повинні визначити параметри, умови та вимоги для таких поїздок. Будь-які такі параметри, умови чи вимоги мають координуватися з іншими державами-членами та встановлюватися і повідомлятися прозоро. Для цієї мети держави-члени повинні створити контактні пункти», – йдеться в рекомендації.

Держави ЄС також повинні розробити спеціальні програми добровільного повернення – з рекомендованим періодом дії терміном в один рік після завершення дії тимчасового захисту.

Протягом цього часу державам ЄС рекомендують продовжити всім українцям право на перебування в ЄС та зберегти за ними права, що вони мали за дії тимчасового захисту – до повернення в Україну або ж до завершення часу дії програми добровільного повернення.

Держави-члени повинні дозволити українцям, чиї діти є неповнолітніми та відвідують школу, проживати в ЄС понад термін тимчасового захисту, щоб школярі могли завершити поточний навчальний рік.

Особлива увага має приділятися особам з особливими потребами, яким може знадобитися додатковий час та підтримка перед поверненням в Україну.

Держави-члени повинні гарантувати, що ці особи можуть легально залишатися в ЄС стільки, скільки потрібно, за умов проживання, що відповідають їхнім конкретним потребам. Їхнє повернення має відбуватися лише тоді, коли Україна буде готова забезпечити їхні потреби.

Інформація та координація

Щоб українці могли приймати зважені рішення щодо майбутнього, у Рекомендації передбачено кілька інструментів:

Unity Hubs. Спеціальні центри підтримки, де переселенцям допоможуть розібратися з варіантами переходу на інші статуси, умовами добровільного повернення чи можливостями у тій чи іншій країні ЄС.

Єдині бази даних. Дані про українців у ЄС регулярно оновлюватимуться через спеціальні бази даних, такі як Temporary Protection Registration Platform. Це дозволить відстежувати, скільки людей ще користуються тимчасовим захистом, хто переходить на інші статуси, а хто повертається в Україну.